посліпнути
ПОСЛІ́ПНУТИ і ПОСЛІ́ПТИ, пнемо, пнете, док. Осліпнути, втратити зір (про всіх або багатьох, також про очі).
Люде наче посліпли: ніхто не подав старенькому (Барв., Опов.., 1902, 354);
[Іван (втира очі):] Ач, розплакалися! Ще посліпнуть, диявольські очі! (Кроп., І, 1958, 107);
Кілька мереживниць протягом п’ятнадцяти років працювали над мереживною хусткою цариці Маргарити Савойської, доки не посліпли (Наука.., 3, 1967, 52);
// На короткий час утратити здатність бачити (від яскравого світла, сяйва, блиску і т. ін.).
Раптом стали [послушниці]. Посліпли. Море світла залляло їм очі (Коцюб., II, 1955, 113);
Дасть ось [Гладун] добру пробіжку, впаряться [студенти], посліпнуть від поту (Гончар, Людина.., 1960, 68).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посліпнути — послі́пнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посліпнути — і посліпти, -пнемо, -пнете, док. Осліпнути, втратити зір (про всіх чи багатьох, також про очі). || На короткий час утратити здатність бачити (від яскравого світла, сяйва, блиску і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посліпнути — ПОСЛІ́ПНУТИ і ПОСЛІ́ПТИ, пнемо, пнете, док. Осліпнути, втратити зір (про всіх або багатьох, також про очі). Люде наче посліпли: ніхто не подав старенькому (Ганна Барвінок); [Іван (втира очі):] Ач, розплакалися! Ще посліпнуть, диявольські очі! (М. Словник української мови у 20 томах
- посліпнути — Посліпнути, -немо, -нете гл. Ослѣпнуть (о многихъ). Котл. МЧ. 437. Драг. 165. Мнж. 92. Бодай письменні посліпли, як не кажуть правди. Камен. у. Словник української мови Грінченка