посмугований
ПОСМУГО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посмугува́ти.
А шлях слався і слався серед зеленого, безмовного степу, курний уже, в сухому грудді, посмугований слідами тягачів і коліс (Хор., Незакінч. політ, 1960, 167);
Продираючись поміж густим молодняком акації, Нєдєлін натрапив на невисоко вимощене гніздо, біля якого сидів головатий більший від голуба сизий птах з бурими, посмугованими зеленим і білим крильми (Логв., Давні рани, 1961, 138);
Савенко зриває з себе гімнастьорку, показує посмуговані шаблями плечі (Чаб., Катюша, 1960, 14);
*Образно. Сонячним шосе, посмугованим тінями тополь, мчить машина (Наука.., 10, 1969, 16);
// посмуго́вано, безос. присудк. сл.
Поряд межі, на орній смузі, яку на двісті — чотириста кроків посмуговано тризубим маркером, лежали рядами, на однаковій між собою відстані, сіянці-дубки, вирощені в пришкільному розсаднику (Логв., Літа.., 1960, 95).
Значення в інших словниках
- посмугований — посмуго́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- посмугований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до посмугувати. || посмуговано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посмугований — ПОСМУГО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до посмугува́ти. А шлях слався і слався серед зеленого, безмовного степу, курний уже, в сухому грудді, посмугований слідами тягачів і коліс (А. Словник української мови у 20 томах