поснідати
ПОСНІ́ДАТИ, аю, аєш, док., неперех. і розм. перех. Поїсти вранці, з’їсти сніданок.
— А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! — Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане… (Шевч., І, 1951, 305);
— Ти ж їла що досі, чи ні? — Та йдучи, — кажу, — з дому поснідала, а після того ще нічого не їла (Мирний, І, 1954, 74);
Дівчинка нашвидку поснідала, намотала на ноги теплі онучі і взулася в чоботи (Донч., IV, 1957, 92);
— Не поснідавши, за дядьків мішок не берись! (Гончар, II, 1959, 14);
// чим, розм. що. З’їсти що-небудь уранці на сніданок.
Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис, 1864, № 6584);
Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті, поснідала вчорайшим [учорашнім] малаєм (Коцюб., І, 1955, 266);
Поснідав хлопець величеньким шматком рибини, яку заїдав солодкою цибулиною та розмоченими в струмку сухарями (Грим., Кавалер.., 1955, 294).
Значення в інших словниках
- поснідати — посні́дати дієслово доконаного виду з'їсти сніданок Орфографічний словник української мови
- поснідати — [поус(')н’ідатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- поснідати — -аю, -аєш, док., неперех. і розм. перех. Поїсти вранці, з'їсти сніданок. || чим, розм. що. З'їсти що-небудь уранці на сніданок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поснідати — ПОСНІ́ДАТИ, аю, аєш, док., без прям. дод., розм., що. Поїсти вранці, з'їсти сніданок. – А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! – Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане... (Т. Словник української мови у 20 томах
- поснідати — Поснідати, -даю, -єш гл. Позавтракать. Як не прийдеш обідати, прийди поснідати. Чуб. V. 413. Словник української мови Грінченка