поспитати
ПОСПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. кого, в кого і без додатка. Те саме, що спита́ти.
Надвечір, закінчивши роботу, Тихович поспитав цигана, чи не нанявся б він вартувати вночі виноградник (Коцюб., І, 1955, 210);
— Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила, одійшовши з гони від хутора (Мирний, III, 1954, 74);
// Попросити дозволу зробити що-небудь.
Тут саме підійшов до нас чоловік якийсь у брилі, поспитав старшини і теж сів коло нас (Тесл., Вибр.., 1950, 23).
Поспита́ти доро́гу — запитати, як потрапити куди-небудь, попросити показати дорогу кудись.
2. заст., рідко. Скуштувати.
А ви поспитайте борщу: по-моєму наче дуже кислий (Сл. Гр.);
// перен. Зазнати.
Поспитав вже я і пня, і колоди (Номис, 1864, № 1765);
Поспитавши горя, чи не пошанується (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- поспитати — поспита́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- поспитати — див. питати Словник синонімів Вусика
- поспитати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 кого, в кого і без додатка. Те саме, що спитати. || Попросити дозволу зробити що-небудь. Поспитати дорогу. 2》 заст., рідко. Скуштувати. || перен. Зазнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспитати — ПОСПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. кого, в кого і без дод. Те саме, що спита́ти. Надвечір, закінчивши роботу, Тихович поспитав цигана, чи не нанявся б він вартувати вночі виноградник (М. Коцюбинський); – Що воно за люди?... Словник української мови у 20 томах
- поспитати — Поспита́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поспитати — Поспитати, -та́ю, -єш гл. 1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати. Чуб. V. 1153. 2) = покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий. Черниг. у. 3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується. О. 1861. X. 36. Словник української мови Грінченка