1. Словник української мови в 11 томах

посправляти

ПОСПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм.

1. Справити, придбати багато чого-небудь, перев. з одежі (також про багатьох).

Заробила собі доволі грошей, посправляла одежину (Н.-Лев., III, 1956, 257);

На покрову знов посправляю їм [хлопцям] сорочки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85);

Посправляв [Михайлик] і для матінки, що їй було потрібне, все добре та гарне (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243).

2. Полагодити все або багато чогось.

Два дні трудилися щосили, З зорі, як кажуть, до зорі! І дров із лісу навозили, І посправляли димарі… (Воскр., І всерйоз.., 1960, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посправляти — посправля́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посправляти — -яю, -яєш, док., перех., розм. 1》 Справити, придбати багато чого-небудь, перев. з одежі (також про багатьох). 2》 Полагодити все чи багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посправляти — ПОСПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, розм. 1. Справити, придбати багато чого-небудь, перев. з одежі (також про багатьох). Заробила собі доволі грошей, посправляла одежину (І. Нечуй-Левицький); На Покрову знов посправляю їм [хлопцям] сорочки (З. Словник української мови у 20 томах
  4. посправляти — Посправля́ти, -ля́ю, -єш гл. То-же, что и справити, но во множествѣ. Посправляв собі й дітям одежу. Драг. 149. По три, по два стариї кайдани посправляв. Макс. Словник української мови Грінченка