поспілий
ПОСПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до поспі́ти¹.
2. у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий.
— Ха-ха-ха!.. — напів з реготом сипала, як намистом, живо та дрібно, — аж злегенька слина з рота бризкала, товстоморденька та червона, як поспіла ягода, Катря Москалівна між гуртом дівчат коло гойдалки в неділю (Григ., Вибр., 1959, 331).
3. у знач. прикм., перен., розм., рідко. Який досяг повноліття, розквіту;
// у знач. ім., збірн., розм., рідко поспі́ле, лого, с. Про людей, що досягли розквіту фізичних і духовних сил.
Не старе мре, а поспіле (Номис, 1864, № 7262).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поспілий — поспі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- поспілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поспіти I. 2》 у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий. 3》 у знач. прикм., перен., розм., рідко. Який досяг повноліття, розквіту. || у знач. ім., збірн., розм., рідко поспіле, -лого, с. Про людей, що досягли розквіту фізичних і духовних сил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспілий — ПОСПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до поспі́ти¹. Частували кавунами, поспілими на своєму баштані. 2. у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий. – Ха-ха-ха! .. Словник української мови у 20 томах
- поспілий — СТИ́ГЛИЙ (про плоди рослин — який досяг зрілості), СПІ́ЛИЙ, ДОЗРІ́ЛИЙ, ДОСПІ́ЛИЙ, ПОСПІ́ЛИЙ, ДОСТИ́ГЛИЙ, ВИ́СТИГЛИЙ рідше. Любо глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (М. Словник синонімів української мови
- поспілий — Поспілий, -а, -е Зрѣлый. Не старе мре, а поспіле. Ном. № 7262. Словник української мови Грінченка