постити
ПО́СТИ́ТИ, пощу́, по́стиш, недок. Дотримуватися посту, не їсти скоромного.
Постив і говів, поки ніг не підвів (Укр.. присл.., 1963, 67);
Говів [Омелько] два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити (Н.-Лев., II, 1956, 265);
— Панотець мені скаржився, що ти великий грішник: не постиш, коли церква каже, не йдеш до служби божої, як святі дзвони дзвонять (Казки Буковини, 1968, 33);
// перен., розм. Нічого не їсти, голодувати.
Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Бор., Тв., 1957, 149);
— Може, з’їв би щось, Іване? Цілий день постиш сьогодні, а вже й вечеряти пора (Стельмах, І, 1962, 425);
Стародавні народи приділяли голодуванню багато уваги. Древні індійці постили по тридцять днів (Знання.., 6, 1966, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постити — по́сти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- постити — Їсти пісне, тримати піст; П. нічого не їсти, голодувати. Словник синонімів Караванського
- постити — І розм. поститися, пісникувати Дотримуватися посту; повністю або частково утримуватися від їжі або деяких її різновидів Словник церковно-обрядової термінології
- постити — пощу, постиш, недок. Дотримуватися посту, не їсти скоромного. || перен., розм. Нічого не їсти, голодувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постити — ПО́СТИ́ТИ, пощу́, по́стиш, недок. Дотримуватися посту, не їсти скоромного. Говів [Омелько] два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити (І. Словник української мови у 20 томах
- постити — частіше — інф. Писати листи електронною поштою. Дуже прошу повідомлення про продаж екіпи постити у розділі «Купи—Продай» (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
- постити — ГОЛОДУВА́ТИ (залишатися без їжі тривалий час), ПО́СТИ́ТИ розм., ПО́СТИ́ТИСЯ розм., ПО́СТУВАТИ розм.; НЕДОЇДА́ТИ (систематично не наїдатися). Взимку Микулі з Вістою довелось дуже важко. Вони недоїдали, голодували (С. Словник синонімів української мови
- постити — По́сти́ти, пощу́, по́стиш, по́стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постити — Пости́ти, -щу́, -стиш гл. Постить. Постимо як рахмани. Ном. № 128. Словник української мови Грінченка