1. Словник української мови в 11 томах

постувати

ПО́СТУВАТИ, ую, уєш, док. Дотримувати посту; постити.

— Черниця.. постує, а рибки, як на горе, нема… (Вовчок, VI, 1956, 326);

[Єпископ:] Ти постуєш? хоч я заборонив для в’язнів піст? Лукавий рабе! (Л. Укр., II, 1951, 498);

Мати краєчком хустки витирає очі і питається читальника, чи він постує. — Коли в тебе є панська білорибиця або червонорибиця, то можу й постувати у вас (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 29);

// перен. Нічого не їсти, голодувати.

Гей, виночерпіє! де ти? Рожі цвітуть на вгороді! Дай серед рож розговіймось: Годі нам постувать! годі! (Крим., Вибр., 1965, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постувати — по́стувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постувати — -ую, -уєш, док. Дотримувати посту; постити. || перен. Нічого не їсти, голодувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постувати — ПО́СТУВАТИ, ую, уєш, док. Дотримувати посту; постити. – Черниця .. постує, а рибки, як на горе, нема... (Марко Вовчок); [Єпископ:] Ти постуєш? хоч я заборонив для в'язнів піст? Лукавий рабе!... Словник української мови у 20 томах
  4. постувати — ГОЛОДУВА́ТИ (залишатися без їжі тривалий час), ПО́СТИ́ТИ розм., ПО́СТИ́ТИСЯ розм., ПО́СТУВАТИ розм.; НЕДОЇДА́ТИ (систематично не наїдатися). Взимку Микулі з Вістою довелось дуже важко. Вони недоїдали, голодували (С. Словник синонімів української мови
  5. постувати — По́стувати, -тую, -туєш і по́сти́ти, пощу́, по́стиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. постувати — Постувати, -тую, -єш гл. Постить. Словник української мови Грінченка