поступок
ПОСТУ́ПОК, пку, ч., розм., рідко.
1. Те саме, що учи́нок.
Поступки ваші всі не божі; Ви на сутяжників похожі І раді мордовать [мордувати] людей (Котл., І, 1952, 242);
Ти боїшся, коли б я «не пожалувала» про свій поступок. Ти коли-небудь чула, щоб я жалувала про яку-небудь послугу, зроблену комусь із товаришів? (Л. Укр., V, 1956, 314);
Він почував гидоту свого поступку (Март., Тв., 1954, 121).
2. перев. мн., діал. Поведінка, поводження.
Він зрозумів, що се вже в його власній хаті скоїлася змова проти нього, і якось аж надто виразно бачив тепер і відчував надмірну чемність і солодкість у поступках своєї тещі і жінки (Мак., Вибр., 1954, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поступок — посту́пок 1 іменник чоловічого роду учинок розм., рідко посту́пок 2 іменник чоловічого роду поведінка діал., переважно у множині Орфографічний словник української мови
- поступок — -пку, ч. 1》 Відсоток, набавка понад звичну ціну. 2》 Поступка. 3》 зах. Вчинок, поведінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поступок — моск. вчинок хохл. (поступок) вчинок вчинок, витівка, збиток Словник чужослів Павло Штепа
- поступок — ПОСТУ́ПОК, пку, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що учи́нок. Поступки ваші всі не Божі; Ви на сутяжників похожі І раді мордовать [мордувати] людей (І. Котляревський); Ти боїшся, коли б я “не пожалувала” про свій поступок. Словник української мови у 20 томах
- поступок — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови