постійність
ПОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. пості́йний.
Філософська теза про незнищуваність матерії в цілому, про її постійність як об’єктивної реальності — то найбільш загальний закон про основні властивості матерії (Наука.., 9, 1973, 14);
Окремий збірник річ тяжка і дуже одірвана, в журналі може бути більше систематичності і постійності (Л. Укр., V, 1956, 68);
Постійність температури тіла, за всіма даними, з’явилася у плазунів близько півтораста мільйонів років тому (Знання.., 4, 1968, 6);
Тепер, коли почув [Тугар] Максимові слова, йому здавалося, що в його серці рветься щось глибоке і святе, рветься останнє пасмо віри в чесність і постійність людей (Фр., VI, 1951, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постійність — (відсутність зміни) незмінність, стабільність, сталість, (про волю, вдачу) стійкість, непохитність, твердість. Словник синонімів Полюги
- постійність — пості́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- постійність — [поус'т’ійн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- постійність — -ності, ж. Властивість і якість за знач. постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постійність — ПОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. пості́йний. Філософська теза про незнищуваність матерії в цілому, про її постійність як об'єктивної реальності – то найбільш загальний закон про основні властивості матерії (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- постійність — Пості́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)