1. Словник української мови в 11 томах

посумнішати

ПОСУМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до сумні́шати.

Тітка сміялася, прикривши вуста долонею. А потім враз, наче тінь лягла на її обличчя, посумнішала (Томч., Готель.., 1960, 249);

// Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.). Очі посумнішали;

// перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо).

[Ялина:] Янгольська душа була!.. Віриш, сестричко, що без свекра якось і в господі ніби посумнішало… (Кроп., IV, 1959, 356);

Хата Андрія. Наче посумнішала й потемнішала від попередньої розмови (Ю. Янов., IV, 1959, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посумнішати — посумні́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посумнішати — див. журитися Словник синонімів Вусика
  3. посумнішати — -аю, -аєш. Док. до сумнішати. || Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.). || перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посумнішати — ПОСУМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до сумні́шати. Тітка сміялася, прикривши вуста долонею. А потім враз, наче тінь лягла на її обличчя, посумнішала (М. Томчаній); // Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.). Очі посумнішали; // перев. безос. Словник української мови у 20 томах
  5. посумнішати — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови