посумніти
ПОСУМНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до сумні́ти.
О. Нестор похнюпився і посумнів, слухаючи тої мови (Фр., VII, 1951, 49);
Коли професор від’їхав і Аглая-Феліцітас переконалася, що його вже більше не побачить, вона посумніла (Коб., III, 1956, 367);
Посумнів [Іван], зневірився, ходив самотній і дуже нещасливий (Круш., Буденний хліб.., 1960, 153);
*Образно. Задумана береза над яром посумніла і, мов золоті сльози, без вітру ронить додолу свої пожовклі листочки: кап, кап, кап! (Фр., VI, 1951, 148);
// Набрати сумного виразу (про очі, обличчя і т. ін.).
Лице Ежена посумніло (Фр., І, 1955, 344);
// перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо).
Надійшла осінь. Надворі посумніло (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посумніти — посумні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посумніти — див. журитися Словник синонімів Вусика
- посумніти — -ію, -ієш. Док. до сумніти. || Набрати сумного виразу (про очі, обличчя і т. ін.). || перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови, тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посумніти — ПОСУМНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до сумні́ти. О. Нестор похнюпився і посумнів, слухаючи тої мови (І. Франко); Коли професор від'їхав і Аглая-Феліцітас переконалася, що його вже більше не побачить, вона посумніла (О. Словник української мови у 20 томах
- посумніти — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- посумніти — Посумні́ти, -ні́ю, -єш гл. = посуміти. Надійшла осінь. На дворі посумніло. Словник української мови Грінченка