1. Словник української мови в 11 томах

посхиляний

ПОСХИ́ЛЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до посхиля́ти.

Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика, котрий читав євангелію [євангеліє], розгорнувши її і поклавши на посхиляні людські голови (Н.-Лев., VI, 1966, 368).

2. у знач. прикм. Який похилився (перев. про рослини).

Прив’яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця піднімалось, неначе спросоння, під свіжою росою (Н.-Лев., І, 1956, 68);

Стежкою, серед посхиляних соняшників та кукурудзи, подибав [Іван] нагору, до хати (Гуц., Скупана.., 1965, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посхиляний — посхи́ляний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посхиляний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до посхиляти. 2》 у знач. прикм. Який похилився (перев. про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посхиляний — ПОСХИ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до посхиля́ти. Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика, котрий читав євангелію [євангеліє], розгорнувши її і поклавши на посхиляні людські голови (І. Нечуй-Левицький). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах