1. Словник української мови в 11 томах

посхиляти

ПОСХИЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док., перех. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх або багатьох).

Старці з синіми носами одразу збіднились, посмирнішали, позгорблювались, посхиляли спини й голови (Н.-Лев., IV, 1956, 290);

Утомивсь поет від праці, Третій день лежить в недузі, Слухачі навколо нього Посхиляли чола в тузі (Л. Укр., І, 1951, 384);

Гей, червоні коні на припоні Посхиляли голови низько (Еллан, І, 1958, 101);

// Спустити додолу (гілля, віти і т. ін.) (про рослини).

Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над уликами (Н.-Лев., IV, 1956, 262);

На низах кущі темно-зеленої калини посхиляли віти додолу (Мирний, IV, 1955, 315).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посхиляти — посхиля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посхиляти — -яємо, -яєте, док., перех. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх чи багатьох). || Спустити додолу (гілля, віти і т. ін.) (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посхиляти — ПОСХИЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док., що. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх або багатьох). Старці з синіми носами одразу збіднились, посмирнішали, позгорблювались, посхиляли спини й голови (І. Словник української мови у 20 томах
  4. посхиляти — Посхиля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. посхиляти — Посхиля́ти, -ля́ю, -єш гл. Нагнуть, склонить (во множествѣ). Ой у рути верхи крути, піду посхиляю. Мет. 116. Ой у лісі на горісі, там гадини гніздо звили, головоньки посхиляли. Чуб. V. 915. Словник української мови Грінченка