1. Словник української мови у 20 томах

посхиляти

ПОСХИЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док., що.

Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх або багатьох).

Старці з синіми носами одразу збіднились, посмирнішали, позгорблювались, посхиляли спини й голови (І. Нечуй-Левицький);

Утомивсь поет від праці, Третій день лежить в недузі, Слухачі навколо нього Посхиляли чола в тузі (Леся Українка);

Гей, червоні коні на припоні Посхиляли голови низько (В. Еллан-Блакитний);

// Опустити (гілля, віти і т. ін.) (про рослини).

Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над уликами (І. Нечуй-Левицький);

На низах кущі темно-зеленої калини посхиляли віти додолу (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посхиляти — посхиля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посхиляти — -яємо, -яєте, док., перех. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх чи багатьох). || Спустити додолу (гілля, віти і т. ін.) (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посхиляти — Посхиля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. посхиляти — ПОСХИЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док., перех. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх або багатьох). Старці з синіми носами одразу збіднились, посмирнішали, позгорблювались, посхиляли спини й голови (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. посхиляти — Посхиля́ти, -ля́ю, -єш гл. Нагнуть, склонить (во множествѣ). Ой у рути верхи крути, піду посхиляю. Мет. 116. Ой у лісі на горісі, там гадини гніздо звили, головоньки посхиляли. Чуб. V. 915. Словник української мови Грінченка