потайки
ПО́ТАЙКИ, ПО́ТАЙЦІ, присл., розм. Те саме, що по́тай.
Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437);
Не раз вечором плакала [мати] потайки, глядячи на його муку над тими книгами (Март., Тв., 1954, 237);
Схилився [Коля] до самого уха й страхає пальчиком. — Цить, Петько! — потайки шепоче йому, — бо отам ходить злодій (Вас., І, 1959, 216);
В моїх очах ніхто не бачив сліз, — вони глибоко в серці запеклися та потайки палять мене вогнем… (У. Кравч., Вибр., 1958, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потайки — по́тайки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- потайки — пр., (від кого) таємно, крадькома, по секрету, потихеньку; (не явно) приховано, не одверто; потаємки, потайці, потайно. Словник синонімів Караванського
- потайки — див. таємно Словник синонімів Вусика
- потайки — потайці, присл., розм. Те саме, що потай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потайки — ПО́ТАЙКИ, ПО́ТАЙЦІ, присл., розм. Те саме, що по́тай. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко); Не раз вечором плакала [мати] потайки, глядячи на його муку над тими книгами (Л. Словник української мови у 20 томах
- потайки — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм. Словник синонімів української мови
- потайки — Потайки нар. = потай. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка