потайки
ПО́ТАЙКИ, ПО́ТАЙЦІ, присл., розм.
Те саме, що по́тай.
Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко);
Не раз вечором плакала [мати] потайки, глядячи на його муку над тими книгами (Л. Мартович);
Схилився [Коля] до самого уха й страхає пальчиком. – Цить, Петько! – потайки шепоче йому, – бо отам ходить злодій (С. Васильченко);
В моїх очах ніхто не бачив сліз, – вони глибоко в серці запеклися та потайки палять мене вогнем... (Уляна Кравченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потайки — по́тайки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- потайки — пр., (від кого) таємно, крадькома, по секрету, потихеньку; (не явно) приховано, не одверто; потаємки, потайці, потайно. Словник синонімів Караванського
- потайки — див. таємно Словник синонімів Вусика
- потайки — потайці, присл., розм. Те саме, що потай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потайки — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм. Словник синонімів української мови
- потайки — ПО́ТАЙКИ, ПО́ТАЙЦІ, присл., розм. Те саме, що по́тай. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437); Не раз вечором плакала [мати] потайки, глядячи на його муку над тими книгами (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- потайки — Потайки нар. = потай. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка