потай

ПО́ТАЙ, присл., від кого, рідко кого і без дод.

Так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось або від усіх.

В Парижі, в Латинському кварталі, вона не раз і не два, жартуючи, забігала з візитами до знайомих студентів потай од мами (І. Нечуй-Левицький);

– У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали крадьки, потай чоловіків, на чорну годину (Л. Мартович);

[Коршун:] Я цю повість потай писав, жодна жива душа про неї не знає (В. Собко);

// Так, щоб ніхто не побачив; непомітно для інших; крадькома.

Вона дійшла до того, що, опинившись на чужому городі, стежила очима, що можна б узяти на насіння, і, оглядаючись, потай ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (М. Коцюбинський);

Юнак посміхнувся: дівчина потай зиркала на себе в дзеркало напроти (П. Панч);

// Так, щоб ніхто не почув; по секрету.

– Йдіть сюди в мою кімнату, бо будемо говорити секрети – потай од усіх, – гукнула Христина (І. Нечуй-Левицький);

[Тиміш:] Виходить, що ви великий плескун і ніяк не вдержите за зубами того, що вам кажуть потай (М. Кропивницький);

Дуб, що стояв на узгір'ї, називали гаївці дубом Хмеля, говорили про це потай, – панство люто мстилося холопам за одне лише слово (І. Цюпа);

// У глибині душі, не показуючи свого почуття іншим, ніяк не виявляючи зовні свого стану.

Назар – ніби й нічого, .. а в самого вже пом'якшав гучний голос, – по́тай усіх сумує (Марко Вовчок);

Він був тут [у міністра] не раз і не два, але щоразу, відчиняючи високі двері, потай хвилювався (В. Собко);

Старшина Багіров тимчасово виконував обов'язки командира взводу, а по́тай мріяв, що йому дадуть штурмову групу (О. Гончар);

// Не явно, не одверто, прикриваючись нещирими словами тощо; приховано.

Де не зможе збройна сила, там доступить зрада по́тай і вужем тонким пролізе від меча й вогню зручніше (Леся Українка).