1. Словник української мови у 20 томах

потаврувати

ПОТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко що.

Поставити тавро на кому-, чому-небудь; помітити тавром усіх або багатьох.

– Я, – сказав, ніби виправдуючись, Андрусь, – плутаю їх, одного Микиту й примічаю. Треба буде потаврувати їх, чи що (П. Колесник);

* У порівн. Голова цього досить ще молодого чоловіка була наполовину сива, аж біла! Неначе капризна природа з народження так потаврувала людину ознакою неминучої трагедії віку – старості (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потаврувати — потаврува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потаврувати — -ую, -уєш, док., перех. Поставити тавро на кому-, чому-небудь; помітити тавром усіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потаврувати — ПОТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Поставити тавро на кому-, чому-небудь; помітити тавром усіх або багатьох. — Я, — сказав, ніби виправдуючись, Андрусь, — плутаю їх, одного Микиту й примічаю. Треба буде потаврувати їх, чи що (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах