поталий

ПОТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пота́нути, пота́ти;

// У знач. прикм.

Повернувся старий уже забрьоханий поталими снігами, обвіяний і наче аж присушений, як тараня, передвесінніми вітрами (Ле, Наливайко, 1957, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поталий — пота́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поталий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до потанути, потати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поталий — ПОТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пота́нути, пота́ти²; // у знач. прикм. Повернувся старий уже забрьоханий поталими снігами, обвіяний і наче аж присушений, як тараня, передвесінніми вітрами (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах