1. Словник української мови в 11 томах

потаїти

ПОТАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док., перех. і без додатка.

1. Приховати, утаїти що-небудь від інших.

Сором казати, а гріх потаїти (Номис, 1864, № 3175);

— Гляди лишень, чи все сьому правда і чи не потаїла ти чого? (Кв.-Осн., II, 1956, 60);

// Не показати своїх почуттів, ставлення до кого-небудь.

Горда молодість не могла потаїти своїх почуттів. Уляна дивилася на комісара Шредера з неприхованим презирством (Довж., І, 1958, 292);

// Не викрити, не виказати кого-небудь.

Потаїти ворогів.

Не потаю́, перев. у знач. вставн. сл. — скажу одверто, признаюсь по щирості, не криючись.

[Батура:] Не потаю, і мені ви допоможете ще глибше відчути душу Наталії Микитівни (Корн., II, 1955, 252).

2. розм., заст. Таємно привласнити щось.

Дивиться Олексій Іванович на ту білу та пухку руку й дума: «Та й чесна яка душа в сієї Марини! Друга потаїла б гроші, сказала б — десь закотилися, а вона — ні… Чесна душа!» (Мирний, IV, 1955, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потаїти — потаї́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потаїти — -аю, -аїш, док., перех. і без додатка. 1》 Приховати, утаїти що-небудь від інших. || Не показати своїх почуттів, ставлення до кого-небудь. || Не викрити, не виказати кого-небудь. Потаїти ворогів. Не потаю перев. у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потаїти — ПОТАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док., що, рідше кого і без дод. 1. Приховати, утаїти що-небудь від інших. Сором казати, а гріх потаїти (Номис); – Гляди лишень, чи все сьому правда і чи не потаїла ти чого? (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. потаїти — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. потаїти — Потаї́ти, -таю́, -таї́ш, -тая́ть; не пота́й, -та́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. потаїти — Потаїти, -таю́, -їш гл. Скрыть, удержать въ тайнѣ. Сором сказати, а гріх потаїти. Ном. № 3175. Словник української мови Грінченка