1. Словник української мови у 20 томах

потаїти

ПОТАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док., що, рідше кого і без дод.

1. Приховати, утаїти що-небудь від інших.

Сором казати, а гріх потаїти (Номис);

– Гляди лишень, чи все сьому правда і чи не потаїла ти чого? (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Не показати своїх почуттів, ставлення до кого-небудь.

Горда молодість не могла потаїти своїх почуттів. Уляна дивилася на комісара Шредера з неприхованим презирством (О. Довженко);

// Не викрити, не виказати кого-небудь.

Потаїти ворогів.

2. розм., заст. Таємно привласнити щось.

Дивиться Олексій Іванович на ту білу та пухку руку й дума: “Та й чесна яка душа в сієї Марини! Друга потаїла б гроші, сказала б – десь закотилися, а вона – ні... Чесна душа!” (Панас Мирний).

(1) Не потаю́, перев. у знач. вставн. сл. – скажу одверто, признаюсь по щирості, не криючись.

[Батура:] Не потаю, і мені ви допоможете ще глибше відчути душу Наталії Микитівни (О. Корнійчук).

◇ (2) Потаї́ти се́рце від (од) кого – приховати від кого-небудь свої почуття, настрої і т. ін.

– Ми, Тодозю, знаємо усе про тебе, – почав Суфщинський. – Серця не потаїш од людей (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потаїти — потаї́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потаїти — -аю, -аїш, док., перех. і без додатка. 1》 Приховати, утаїти що-небудь від інших. || Не показати своїх почуттів, ставлення до кого-небудь. || Не викрити, не виказати кого-небудь. Потаїти ворогів. Не потаю перев. у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потаїти — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. потаїти — Потаї́ти, -таю́, -таї́ш, -тая́ть; не пота́й, -та́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. потаїти — ПОТАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док., перех. і без додатка. 1. Приховати, утаїти що-небудь від інших. Сором казати, а гріх потаїти (Номис, 1864, № 3175); — Гляди лишень, чи все сьому правда і чи не потаїла ти чого? (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. потаїти — Потаїти, -таю́, -їш гл. Скрыть, удержать въ тайнѣ. Сором сказати, а гріх потаїти. Ном. № 3175. Словник української мови Грінченка