1. Словник української мови в 11 томах

потерть

ПО́ТЕРТЬ, і, ж., збірн. Подрібнені тертям часточки чого-небудь.

Через усю казарму попід стіною стояли неприбрані поли; на полах валялась солома й потерть (Н.-Лев., II, 1956, 201);

— Коли коневі бракує солом’яної потерті, то нема що згадувати про овес… (Добр., Очак. розмир, 1965, 123);

Годуємо [гусей] більше мішанками з таких кормів: вівсяна, просяна або гречана полова та потерть сіна бобових трав (Соц. твар., 2, 1956, 38);

*Образно. Словесна потерть; *У порівн. — Центральна рада що?! — гримів він. — Дмухнути — вона й розсиплеться, як потерть! (Юхвід, Оля, 1959, 255).

Сте́рти (поте́рти) на по́терть — тручи, подрібнити на найменші часточки, на порох.

Зірви той цвіт гречаний, висуши його й зітри на потерть (Сл. Гр.);

Сте́ртися (поте́ртися) на по́терть — внаслідок тертя подрібнитися на найменші часточки, на порох.

Вже було розідрано кільки суконь на паннах, вже не одна гірлянда на голові потерлась на потерть — як хтось покликав музик в велику надвірню хату (Н.-Лев., І, 1956, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потерть — по́терть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. потерть — (штучна) потеруха, потрух; (природна) порохно, труха, ПОРОХНЯ. Словник синонімів Караванського
  3. потерть — див. залишок Словник синонімів Вусика
  4. потерть — -і, ж., збірн. Подрібнені тертям часточки чого-небудь. Стертися на потерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. потерть — ПО́ТЕРТЬ, і, ж., збірн. Подрібнені тертям часточки чого-небудь. Через усю казарму попід стіною стояли неприбрані поли; на полах валялась солома й потерть (І. Нечуй-Левицький); – Коли коневі бракує солом'яної потерті, то нема що згадувати про овес... (С. Словник української мови у 20 томах
  6. потерть — ПО́ТЕРТЬ (подрібнені перев. тертям часточки чогось), ПОТЕРУ́ХА розм., ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ПО́ТРУХ діал. Безперервною стрічкою сунулась по жолобу зелена маса качанистої в пащу силосорізки, що з дивовижною швидкістю обертала її на потерть (С. Словник синонімів української мови
  7. потерть — По́терть, -рти, -рті, -ртю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. потерть — По́терть, -ти ж. Потертый табакъ, солома и пр., труха. Зірви той цвіт гречаний, висуши його й зітри на потерть. Грин. II. 322. Словник української мови Грінченка