потицяти
ПОТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і ПОТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Тицьнути що-небудь усім або багатьом.
З серця смикнула [Катерина] завіску на суднику, аж обірвався мотузок, потицяла в руки [дітям] чашки (Мушк., Серце.., 1962, 253).
2. перех. і неперех. Тицяти якийсь час; тицьнути кілька разів.
Антон в’яло потицькав щіточками в полотно, однак від цього портрет до завершення не просунувся (Вол., Озеро.., 1959, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потицяти — поти́цяти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- потицяти — -яю, -яєш і потицькати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех.Тицьнути що-небудь усім або багатьом. 2》 перех. і неперех. Тицяти якийсь час; тицьнути кілька разів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потицяти — ПОТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і ПОТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. що. Тицьнути що-небудь усім або багатьом. З серця смикнула [Катерина] завіску на суднику, аж обірвався мотузок, потицяла в руки [дітям] чашки (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах