потич

ПО́ТИЧ, присл., розм.

1. Спотикаючись.

Ходить потич, наче п’яний.

2. Вниз головою.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потич — по́тич прислівник спотикаючись; вниз головою незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. потич — присл., розм. 1》 Спотикаючись. 2》 Вниз головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потич — ПО́ТИЧ, присл., рідко. 1. Спотикаючись. Ходить потич, наче п'яний. 2. Вниз головою. Словник української мови у 20 томах
  4. потич — По́тич нар. Внизъ головою. Яким він мені родич? Хиба що летів через тин потич. посл. Ліз потич додомочку. Гол. II. 463. Словник української мови Грінченка