потовчений
ПОТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потовкти́.
Гречук видобув з кишені кілька потовчених цурупалок тютюнового бадилля, домішав потерухи з хмелю.. і набив шкарубким пальцем просмалену люлечку (Кучер, Дорога.., 1958, 150);
Добре потовчені і перетворені в тістоподібну масу листки розхідника прикладають на нариви (Лікар. рослини.., 1958, 58);
Потовчена снарядами крихка крига треться об береги (Гончар, III, 1959, 285);
При самій землі, між стеблинками,.. притаїлись росинки і яскраво поблискують, як надрібно потовчене скло (Тют., Вир, 1964, 251);
Вся постать його.. була якась потовчена й пом’ята, наче він щойно вирвався з бійки (Кол., Терен.., 1959, 64);
Пошарпаний, потовчений, закіптюжений, Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (Загреб., Диво, 1968, 187);
Сук, менше потовчений і покалічений, розказав усе якнайдокладніше (Ков., Тв., 1958, 55).
Значення в інших словниках
- потовчений — пото́вчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- потовчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до потовкти. || потовчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потовчений — ПОТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до потовкти́. Гречук видобув з кишені кілька потовчених цурупалок тютюнового бадилля, домішав потерухи з хмелю .. і набив шкарубким пальцем просмалену люлечку (В. Словник української мови у 20 томах