1. Словник української мови в 11 томах

потомок

ПОТО́МОК, мка, ч.

1. Людина стосовно своїх предків; нащадок.

В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 367);

Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (Гончар, Людина.., 1960, 56);

До волості входили люди, що вважали себе потомками одного роду (Іст. СРСР, І, 1956, 193).

2. перев. мн. Люди майбутніх поколінь; нащадки.

За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легший час, — І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас! (Граб., І, 1959, 152);

Широко розплющеними очима вбирали студенти великий світ радянського героїзму, і ті, хто повернувся після перемоги до стін інституту, мали що сказати сучасникам і потомкам (Ю. Янов., II, 1954, 196).

3. розм. Дитина (перев. син), спадкоємець.

— А діти є? — запитав дід.. Кулик випростався: — Якщо правду казати, то більше як у мене потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті (Гончар, II, 1959, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потомок — пото́мок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. потомок — Пото́мок. Нащадок. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250) // рос. потомок — нащадок; пол. potomek — те саме. Українська літературна мова на Буковині
  3. потомок — див. НАЩАДОК. Словник синонімів Караванського
  4. потомок — -мка, ч. Те саме, що нащадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. потомок — хохл. (потомок) нащадок нащадок Словник чужослів Павло Штепа
  6. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (О. Словник української мови у 20 томах
  7. потомок — НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін. Словник синонімів української мови
  8. потомок — Потомок, -мка м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у. Словник української мови Грінченка