1. Українська літературна мова на Буковині

потомок

Пото́мок. Нащадок. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250)

// рос. потомок — нащадок; пол. potomek — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потомок — пото́мок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. потомок — див. НАЩАДОК. Словник синонімів Караванського
  3. потомок — -мка, ч. Те саме, що нащадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потомок — хохл. (потомок) нащадок нащадок Словник чужослів Павло Штепа
  5. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (О. Словник української мови у 20 томах
  6. потомок — НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (Гончар, Людина.. Словник української мови в 11 томах
  8. потомок — Потомок, -мка м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у. Словник української мови Грінченка