1. Словник української мови в 11 томах

потоншати

ПОТО́НШАТИ, аю, аєш. Док. до то́ншати.

То людина схудне, а дерево не потоншає (Сл. Гр.);

— Заходь, почуєш, як твою землю там ділять. — Не слухай, бо сало потонша з досади (Коцюб., II, 1955, 69);

[Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу? Ач, як викохався, мов обточений! (Надіва на його вузду). Постривай, потоншаєш! (Кроп., V, 1959, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потоншати — пото́ншати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потоншати — -аю, -аєш. Док. до тоншати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потоншати — ПОТО́НШАТИ, аю, аєш. Док. до то́ншати. То людина схудне, а дерево не потоншає (Сл. Б. Грінченка); – Заходь, почуєш, як твою землю там ділять. – Не слухай, бо сало потонша з досади (М. Коцюбинський); [Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу?... Словник української мови у 20 томах
  4. потоншати — Пото́ншати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. потоншати — Пото́ншати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться тоньше. То людина схудне, а дерево не потоншає. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка