1. Словник української мови в 11 томах

поторохтіти

ПОТОРОХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, док., розм.

1. Піти, поїхати і т. ін. з торохтінням.

Гашіца вчепилась за полудрабок, але Йон сильним рухом скинув її з воза й поторохтів далі… (Коцюб., І, 1955, 249);

Шугнув [хлопчик] непомітно в двері і вже поторохтів дерев’яшками униз по сходах (Кучер, Дорога.., 1958, 153);

Одірвавшись од станційки, поїзд поторохтів далі (Кол., На фронті.., 1959, 182).

2. Торохтіти якийсь час.

Він поторохтів коробкою і дав мені одну від штанів — «бляху» [гудзик] (Мик., Кадильниця, 1959, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поторохтіти — поторохті́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поторохтіти — [потороухт’ітие] -хчу, -рохтиш, -рохтиемо, -рохтиете; нак. -рохти, -хт'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. поторохтіти — -хчу, -хтиш, док., розм. 1》 Піти, поїхати і т. ін. з торохтінням. 2》 Торохтіти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поторохтіти — ПОТОРОХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, док., розм. 1. Піти, поїхати і т. ін. з торохтінням. Гашіца вчепилась за полудрабок, але Йон сильним рухом скинув її з воза й поторохтів далі... (М. Словник української мови у 20 томах
  5. поторохтіти — Поторохтіти, -хчу, -тиш гл. Погремѣть, постучать. Словник української мови Грінченка