1. Словник української мови в 11 томах

потуплений

ПОТУ́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас мин. ч. до поту́пити.

Стоять, було, грізні колись запорожці, Тепер і немічні, й старі, Огнисті їх очі потуплені в землю (Щог., Поезії, 1958, 278);

Фрося дивилась потупленим застиглим поглядом (Гур., Наша молодість, 1949, 69).

ПОТУ́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потупи́ти.

Всі ножі потуплені.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потуплений — поту́плений 1 дієприкметник опущений поту́плений 2 дієприкметник такий, що затупився Орфографічний словник української мови
  2. потуплений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до потупити. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до потупити. || потуплено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потуплений — ПОТУ́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до поту́пити. Стоять, було, грізні колись запорожці, Тепер і немічні, й старі, Огнисті їх очі потуплені в землю (Я. Щоголів); Фрося дивилась потупленим застиглим поглядом (О. Гуреїв). ПОТУ́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. до потупи́ти. Всі ножі потуплені. Словник української мови у 20 томах