потуплювати
ПОТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОТУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поту́плять; док., перех. Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.).
В кімнату вчителя ніяк не наважилася [Настя] зайти, хоч і як її запрошували. Потуплювала погляд, соромливо опускала вії (Речм., Весн. грози, 1961, 40);
Вона очиці потупля, Схиляє враз чоло (Граб., I, 1959, 480);
Іноді вона засоромлено, мов молода, потупляла очі в землю (Досв., Вибр., 1959, 162);
Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Хотк., І, 1966, 52);
Хлопець стояв, потупивши зір, подоба червоної барви виступила на його запалих блідих щоках (Дмит., Розлука, 1957, 298).
◊ Поту́пити о́чі (очи́ці) в (у) зе́млю (до землі́) див. земля́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потуплювати — поту́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- потуплювати — -юю, -юєш і потупляти, -яю, -яєш, недок., потупити, -плю, -пиш; мн. потуплять; док., перех. Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- потуплювати — (голову) див. понурювати, опускати Словник чужослів Павло Штепа
- потуплювати — ПОТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОТУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поту́плять; док., що. Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.). В кімнату вчителя ніяк не наважилася [Настя] зайти, хоч і як її запрошували. Словник української мови у 20 томах
- потуплювати — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док. Словник синонімів української мови