1. Словник української мови в 11 томах

потуречення

ПОТУРЕ́ЧЕННЯ, ПОТУ́РЧЕННЯ, я, с., заст. Дія за знач. потуре́чувати, поту́рчувати, потуре́чити, поту́рчити.

— Віра православна далі не може терпіти, щоб її на католицтво обертали. Люди захищатимуться і від того католичення, як і від потуречення (Ле, Хмельницький, І, 1957, 65);

Ще за часів Візантії грецьке духовенство по-варварському запроваджувало [в Болгарії] еллінізацію.. А потім — віки потурчення, коли стамбульський завойовник з дикою упертістю тягнув на аркані болгарський народ в ярмо ісламу (Вітч., 1, 1964, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потуречення — потуре́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. потуречення — -я, с. Дія за знач. потуречити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потуречення — ПОТУРЕ́ЧЕННЯ, ПОТУ́РЧЕННЯ, я, с., заст. Дія за знач. потуре́чувати, поту́рчувати, потуре́чити, поту́рчити. – Віра православна далі не може терпіти, щоб її на католицтво обертали. Словник української мови у 20 томах