потушити
ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., перех. Те саме, що погаси́ти.
Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис, 1864, № 3301);
Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирний, III, 1954, 150);
Він потушив об долоню недокурок (Головко, II, 1957, 202);
*Образно. — Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить (Котл., І, 1952, 185);
// перен. Послабити силу вияву чого-небудь.
Ще трохи — і ви загасите нестямную згагу, потушите пекучу печію… (Мирний, IV, 1955, 313);
Маша.. дмухнула на мене збоку, наче бажаючи потушити мою температуру (Ю. Янов., II, 1954, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потушити — потуши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- потушити — -тушу, -тушиш, док., перех. Те саме, що погасити. || перен. Послабити силу вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потушити — ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., що. Те саме, що погаси́ти. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний); Він потушив об долоню недокурок (А. Головко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- потушити — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- потушити — Потуши́ти, -шу́, -шиш гл. Потушить. Словник української мови Грінченка