1. Словник синонімів української мови

потушити

ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.; ЗАЛИВА́ТИ (рідиною); ПРИТО́ПТУВАТИ (ногою); ЗАБИВА́ТИ (різкими рухами, ударами); ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ (дуючи на вогонь). — Док.: загаси́ти, згаси́ти, погаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти (вгаси́ти), затуши́ти, потуши́ти, притуши́ти, зали́ти, залля́ти рідше притопта́ти, заби́ти, заду́ти. Спокійна й тиха Мар'яна підходить до свічника і гасить на ньому одну за одною всі свічки (А. Шиян); Випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний); В сінях згасили світло (М. Коцюбинський); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав (С. Журахович); Пригасив цигарку хлібороб (М. Рудь); Метушаться люди коло вогню, намагаючись вгасити його (М. Коцюбинський); На Гарасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Кочура); Полум'я ще було невелике, притушити було б можна (А. Кримський); — Я думав, що ви, пустуючи, наробили пожежі, та оце прибіг заливать (І. Нечуй-Левицький); Вогонь злизує все: покоси, траву під ними.. Його не відразу вдається забити (Ю. Мушкетик); Свічку цього разу задула вже сама господиня (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потушити — потуши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потушити — -тушу, -тушиш, док., перех. Те саме, що погасити. || перен. Послабити силу вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потушити — ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., що. Те саме, що погаси́ти. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний); Він потушив об долоню недокурок (А. Головко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. потушити — ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., перех. Те саме, що погаси́ти. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис, 1864, № 3301); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирний, III, 1954, 150); Він потушив об долоню недокурок (Головко, II, 1957... Словник української мови в 11 томах
  5. потушити — Потуши́ти, -шу́, -шиш гл. Потушить. Словник української мови Грінченка