потяг
ПО́ТЯГ¹, у, ч.
1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь.
Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг до того, щоб розкинуть свої думи між людьми (Н.-Лев., І, 1956, 448);
Тихий океан перестав для нього бути вільним і чистим океаном його молодості.., — проте Дорошенко почуває й зараз непереборний потяг бути там (Гончар, Тронка, 1963, 214);
Мати померла, і Оксен зовсім втратив потяг до рідного дворища (Тют., Вир, 1964, 74);
// Велика зацікавленість чим-небудь.
Змалку відчував Тарас великий потяг до мистецтва (Слово про Кобзаря, 1961, 19).
2. до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою.
З тієї хвилини, коли він.. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської (Вільде, Сестри.., 1958, 563);
Вона відзначила, що кум Антін має великий потяг до дітей (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146);
Після цієї розмови у них [Хоми та Люби] майже зразу виник потяг одного до одного (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 385).
3. псих., фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь.
В процесі історичного розвитку людства значна частина тваринних інстинктивних потягів трансформувалась у людські жадання (Наука.., 7, 1971, 36);
— Ви знаєте, що таке ностальгія? Це — хвороба. Це — хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм (Донч., II, 1956, 99);
Він просто йшов, не думаючи ні про що, і тільки якийсь підсвідомий потяг вивів його крізь широко розчинені ворота на вулицю (Голов., Тополя.., 1965, 449).
ПО́ТЯГ², а, ч., заст., поет. Поїзд (у 1 знач.).
Погрюкуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (Коцюб., І, 1955, 145);
До станції приповз довгий товаровий потяг (Досв., Вибр., 1959, 35);
Біжать десь потяги й мостами гримлять прощально раз у раз… (Сос., І, 1957, 435).
Значення в інших словниках
- потяг — До чогось (прагнення робити щось) покликання, тяжіння до чогось. Словник синонімів Полюги
- потяг — по́тяг 1 іменник чоловічого роду почуття по́тяг 2 іменник чоловічого роду поїзд Орфографічний словник української мови
- потяг — По́тяг. Поїзд. До Львова від’їжджають з Чернівців: поспішний потяг о 3 год. 4 мін. по полудни, особові потяги о 6 год. 54 мін зраня, 6 год. 45 мін. вечером (Б. Українська літературна мова на Буковині
- потяг — (швидкий) поїзд; (до чого) прагнення, нахил, покликання, пристрасть, прив'язання, смак, у фр. УПОДОБАННЯ; (до кого) поваб, ваба; (статевий) ХІТЬ. Словник синонімів Караванського
- потяг — I -у, ч. 1》 до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. || Велика зацікавленість чим-небудь. 2》 до кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потяг — ПО́ТЯГ¹, у, ч. 1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині!... Словник української мови у 20 томах
- потяг — Біологічно обумовлений мотиваційний механізм, який приводить в дію поведінку, спрямовану на задоволення визначеної потреби організму: напр., п. до їжі, п. статевий. Універсальний словник-енциклопедія
- потяг — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
- потяг — По́тяг (поїзд), -та, у по́тягу і в -зі; -тяги, -гів по́тяг (поваб), -гу, -гові до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- потяг — По́тяг, -гу м. 1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц. 2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. Н. Вол. у. 3) Поѣздъ. 4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161. Словник української мови Грінченка