потішати

ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін.

Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і промовляє: «Оттак, квіти, так!..» (Гл., Вибр., 1951, 241);

Два дебелі молодці з гамором увійшли до кімнати.. Оберст розвалькувато підійшов до солдатів, які, мабуть, просто потішали його. Добродушно ляснув одного з них по плечу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 162);

Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями.. горішки сипле… От той чоловік, потішивши дітей, скомандував: «Марш, музика, дальш!» (Кв.-Осн., II, 1956, 290).

2. Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити.

Одно потішало Дарку на панській роботі, що там вона частенько могла бачитися з панною (Л. Укр., III, 1952, 640);

Частіше мене засмучують звістки од Вас, а на цей раз дещо й потішило (Коцюб., III, 1956, 459);

Сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (Тулуб, Людолови, I, 1957, 63);

// Милувати зір, слух і т. ін.

Вулиці квітковими ароматами душу потішають (Вол., Озеро.., 1959, 10).

3. Заспокоювати кого-небудь, зменшувати чийсь неспокій, хвилювання.

— Але бійся бога, Гаво, що ж ми будемо робити? — Ни [ні], бог ласкав, і ви не згинете, — всміхаючись, потішав Гава (Фр., III, 1950, 67);

Василина усе потішає Давида, що після її смерті грунт перейде Давидові (Стельмах, І, 1962, 138);

Можна себе потішити, як той бубон на весіллі: «ще побачим, як там буде!» (Л. Укр., V, 1956, 70);

Не було їм ні радості ніякої в житті, ні втіхи. Хіба що Остап потішить коли: — Нічого, виб’ємось у люди — легше стане (Головко, II, 1957, 401);

// Полегшувати чиєсь горе, страждання; втішати.

— Марино! Годі, не плач… Може, воно й краще, що господь її [матір] прийняв… Не плач! — потішав п’яний Федір свою дочку (Мирний, IV, 1955, 229);

Поклали бійці товариша на мерзлу землю перед матір’ю край самої ями. Що сказати матері? Як пояснити? Чим потішити? (Довж., І, 1959, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потішати — потіша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потішати — Розважати, веселити; (зір) милувати, тішити, радувати; (у горі) розраджувати, втішати; (себе думкою) о. багатіти думкою; р. потішувати. Словник синонімів Караванського
  3. потішати — -аю, -аєш, недок., потішити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. 2》 Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити. || Милувати зір, слух і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потішати — ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., кого. 1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. Словник української мови у 20 томах
  5. потішати — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Словник синонімів української мови
  6. потішати — Потіша́ти, -ша́ю, -ша́єш; поті́шити, -ті́шу, -ті́шиш, -шать; поті́ш, поті́шмо, поті́ште Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потішати — Потіша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. потішити, -шу, -шиш, гл. Радовать, обрадовать, утѣшать, утѣшить. Кого Бог засмутить, того і потішить. Ном. № 46. Нехай Ірод марно погибає, наш Бог предвічний всіх нас потішає. Чуб. III. 328. Словник української мови Грінченка