потішати
ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., кого.
1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін.
Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і промовляє: “Оттак, квіти, так!..” (Л. Глібов);
Два дебелі молодці з гамором увійшли до кімнати .. Оберст розвалькувато підійшов до солдатів, які, мабуть, просто потішали його. Добродушно ляснув одного з них по плечу (Ю. Бедзик);
Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями .. горішки сипле... От той чоловік, потішивши дітей, скомандував: “Марш, музика, дальш!” (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити.
Одно потішало Дарку на панській роботі, що там вона частенько могла бачитися з панною (Леся Українка);
Частіше мене засмучують звістки од Вас, а на цей раз дещо й потішило (М. Коцюбинський);
Сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (З. Тулуб);
// Милувати зір, слух і т. ін.
Вулиці квітковими ароматами душу потішають (І. Волошин).
3. Заспокоювати кого-небудь, зменшувати чийсь неспокій, хвилювання.
– Але бійся бога, Гаво, що ж ми будемо робити? – Ни [ні], бог ласкав, і ви не згинете, – всміхаючись, потішав Гава (І. Франко);
Василина усе потішає Давида, що після її смерті ґрунт перейде Давидові (М. Стельмах);
Можна себе потішити, як той бубон на весіллі: “ще побачим, як там буде!” (Леся Українка);
Не було їм ні радості ніякої в житті, ні втіхи. Хіба що Остап потішить коли: – Нічого, виб'ємось у люди – легше стане (А. Головко);
// Полегшувати чиєсь горе, страждання; втішати.
– Марино! Годі, не плач... Може, воно й краще, що господь її [матір] прийняв... Не плач! – потішав п'яний Федір свою дочку (Панас Мирний);
Поклали бійці товариша на мерзлу землю перед матір'ю край самої ями. Що сказати матері? Як пояснити? Чим потішити? (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- потішати — потіша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- потішати — Розважати, веселити; (зір) милувати, тішити, радувати; (у горі) розраджувати, втішати; (себе думкою) о. багатіти думкою; р. потішувати. Словник синонімів Караванського
- потішати — -аю, -аєш, недок., потішити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. 2》 Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити. || Милувати зір, слух і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потішати — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Словник синонімів української мови
- потішати — Потіша́ти, -ша́ю, -ша́єш; поті́шити, -ті́шу, -ті́шиш, -шать; поті́ш, поті́шмо, поті́ште Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- потішати — ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. Словник української мови в 11 томах
- потішати — Потіша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. потішити, -шу, -шиш, гл. Радовать, обрадовать, утѣшать, утѣшить. Кого Бог засмутить, того і потішить. Ном. № 46. Нехай Ірод марно погибає, наш Бог предвічний всіх нас потішає. Чуб. III. 328. Словник української мови Грінченка