1. Словник української мови в 11 томах

похмурість

ПОХМУ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. похму́рий.

Дощу не було. Низькі кошлаті хмари бігли над руїнами міста, ще більше надаючи тим руїнам похмурості (Дор., Не повтори.., 1968, 63);

В баладах іноді зникає традиційна похмурість — деякі з них сяють яскравими сонячними фарбами (Вітч., 4, 1964, 154);

// Похмурий вигляд, поганий настрій.

Відколи Гурій Андріянович жив у цій кімнаті, в ній панували лише похмурість і холод (Сенч., Опов., 1959, 62);

Він посивів, ізгорбився, але нема вже тієї похмурості в його: ..тиха ласкавість виглядає йому з очей (Гр., І, 1963, 430);

Їй, правду кажучи, вже обридла його похмурість, його докірливий мовчазний погляд, котрим він зустрічав її щоразу з клубу (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похмурість — похму́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. похмурість — [поухмур'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. похмурість — -рості, ж. Властивість за знач. похмурий. || Похмурий вигляд, поганий настрій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похмурість — ПОХМУ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. похму́рий. Дощу не було. Низькі кошлаті хмари бігли над руїнами міста, ще більше надаючи тим руїнам похмурості (П. Словник української мови у 20 томах