1. Словник української мови в 11 томах

похмуро

ПОХМУ́РО. Присл. до похму́рий.

Невеличка скибка місяця похмуро освітлювала вихідців з того світу (Стор., І, 1957, 342);

Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181);

— Всі ви майстри їздить, а як прийдеться платить, то чорт вас і вдержить, — сидячи в санках, похмуро говорить волохатий візник (Вас., І, 1959, 341);

І знов на затворі хатина моя, І знов сновигаю похмуро в їй я (Манж., Тв., 1955, 131);

Пан Крапивницький у кожному батракові, який поглядав на нього похмуро, вбачав свого найлютішого ворога — комуніста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26);

Хтось на гармонії похмуро награє Сумні і радісні — однаково — мотиви (Рильський, І, 1960, 327);

// у знач. присудк. сл.

Часом і дощ перепадав і похмуро було, то приходилось трошки «сушити повітря» в хаті (Л. Укр., V, 1956, 387);

Було непривітно, похмуро, сіро (Скл., Святослав, 1959, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похмуро — похму́ро прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. похмуро — див. хмарно; хмуро Словник синонімів Вусика
  3. похмуро — Присл. до похмурий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похмуро — ПОХМУ́РО. Присл. до похму́рий. Невеличка скибка місяця похмуро освітлювала вихідців з того світу (О. Стороженко); Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. похмуро — Похмуро нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50. Словник української мови Грінченка