1. Словник української мови у 20 томах

похмуро

ПОХМУ́РО.

Присл. до похму́рий.

Невеличка скибка місяця похмуро освітлювала вихідців з того світу (О. Стороженко);

Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Л. Дмитерко);

– Всі ви майстри їздить, а як прийдеться платить, то чорт вас і вдержить, – сидячи в санках, похмуро говорить волохатий візник (С. Васильченко);

І знов на затворі хатина моя, І знов сновигаю похмуро в їй я (І. Манжура);

Хтось на гармонії похмуро награє Сумні і радісні – однаково – мотиви (М. Рильський);

// у знач. пред.

Часом і дощ перепадав і похмуро було, то приходилось трошки “сушити повітря” в хаті (Леся Українка);

Було непривітно, похмуро, сіро (С. Скляренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похмуро — похму́ро прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. похмуро — див. хмарно; хмуро Словник синонімів Вусика
  3. похмуро — Присл. до похмурий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похмуро — ПОХМУ́РО. Присл. до похму́рий. Невеличка скибка місяця похмуро освітлювала вихідців з того світу (Стор., І, 1957, 342); Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  5. похмуро — Похмуро нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50. Словник української мови Грінченка