1. Словник української мови в 11 томах

похоронити

ПОХОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех. Те саме, що похова́ти 1.

Серце холоне, Як подумаю, що може Мене похоронять На чужині, — і ці думи Зо мною сховають!.. (Шевч., II, 1963, 237);

Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу… (Тарн., З дал. дороги, 1961, 462);

Ти вмер, Густаве… Похоронив тебе забій у грізнім гуркоті обвалу… (Сос., II, 1958, 356);

Чимало я похоронив надій! (Фр., XI, 1952, 241);

*Образно. — Прямо скажу: женившись на простій дівчині, ти зразу ж похоронив би себе для громадського життя (Головко, II, 1957, 559).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похоронити — похорони́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. похоронити — -роню, -рониш, док., перех. Те саме, що поховати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похоронити — ПОХОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., кого, що. Те саме, що похова́ти 1. Серце холоне, Як подумаю, що може Мене похоронять На чужині, – і ці думи Зо мною сховають!.. (Т. Шевченко); Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. похоронити — ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИ заст. — Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́. Словник синонімів української мови