1. Словник української мови в 11 томах

похукати

ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням.

Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (Тесл., З книги життя, 1949, 31);

Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір’я (Загреб., Шепіт, 1966, 376).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похукати — поху́кати дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. похукати — -аю, -аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похукати — ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (А. Тесленко); Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір'я (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. похукати — Похукати, -каю, -єш гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191. Словник української мови Грінченка