1. Словник української мови в 11 томах

поцвіркувати

ПОЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Цвіркати стиха або час від часу.

Бігав собі [кулик], поцвіркуючи та головкою потакуючи (Фр., III, 1950, 9);

У запічку поцвіркує цвіркун, ніби прислухається, як гуде і шаленіє у комині вітер (Кол., Терен.., 1959, 103);

Сиджу собі, як дорослий, звісивши ноги за полудрабок, помахую батіжком та поцвіркую крізь зуби (М. Ол., Чуєш.., 1959, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцвіркувати — поцві́ркувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поцвіркувати — -ую, -уєш, недок. Цвіркати стиха або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцвіркувати — ПОЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Цвіркати стиха або час від часу. Бігав собі [кулик], поцвіркуючи та головкою потакуючи (І. Франко); У запічку поцвіркує цвіркун, ніби прислухається, як гуде і шаленіє у комині вітер (П. Словник української мови у 20 томах