1. Словник української мови в 11 томах

поцюкати

ПОЦЮ́КАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях.

— До пояса обгорів [старшина], одна стріла йому в шию влучила, друга в руку, поцюкали йому голову шаблями, а він руба й руба (Панч, Гомон. Україна, 1954, 312).

2. також без додатка. Цюкати якийсь час.

Він ще трохи поцюкав, поки Сашко відібрав з рук сокиру (Збан., Сеспель, 1961, 386).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцюкати — поцю́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поцюкати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях. 2》 також без додатка. Цюкати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцюкати — ПОЦЮ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях. Словник української мови у 20 томах
  4. поцюкати — РУБА́ТИ (ударяючи сокирою або чимось гострим, розсікати, розділяти на частини), ЦЮ́КАТИ розм. (без великих зусиль), ГЕ́ХКАТИ розм. (видаючи при цьому звук "гех"). — Док.: поруба́ти, полупа́ти діал. поцю́кати. Словник синонімів української мови
  5. поцюкати — Поцюкати, -каю, -єш гл. Слегка порубить топоромъ, саблей. Козак лежить і поцюканий, і порубаний. ХС. II. 196. Словник української мови Грінченка