початий
ПОЧА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поча́ти 1, 3-5.
Входить магістер і Річард попереду, провадячи загарливо далі розмову, почату ще надворі (Л. Укр., III, 1952, 96);
— Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину. — Хлібину чи хліба?.. — Цілу хлібину, не почату (Стельмах, І, 1962, 557);
// у знач. ім. поча́те, того, с. Робота, справа, якій покладено початок.
Девіз змагання: почате доводити до кінця (Хлібороб Укр., 3, 1968, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- початий — поча́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- початий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до почати 1), 3-5). || у знач. ім. почате, -того, с.Робота, справа, яку започатковано. Великий тлумачний словник сучасної мови
- початий — ПОЧА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поча́ти 1, 3–5. Входить магістер і Річард попереду, провадячи загарливо далі розмову, почату ще надворі (Леся Українка); – Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину. – Хлібину чи хліба?.. Словник української мови у 20 томах