1. Словник української мови в 11 томах

починений

ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до почини́ти;

// почи́нено, безос. присудк. сл.

[Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (К.-Карий, II, 1960, 206);

Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (Кроп., IV, 1959, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. починений — почи́нений дієприкметник зроблений, вчинений рідко Орфографічний словник української мови
  2. починений — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до починити. || починено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. починений — ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до почини́ти; // почи́нено, безос. пред. [Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (І. Карпенко-Карий); Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах