починений
ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст.
Дієпр. пас. до почини́ти;
// почи́нено, безос. пред.
[Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (І. Карпенко-Карий);
Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- починений — почи́нений дієприкметник зроблений, вчинений рідко Орфографічний словник української мови
- починений — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до починити. || починено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- починений — ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до почини́ти; // почи́нено, безос. присудк. сл. [Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (К. Словник української мови в 11 томах