1. Словник української мови в 11 томах

почужіти

ПОЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати чужим.

Наче нема на тому возі Павла Пороші: почужів він для Зої (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почужіти — почужі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. почужіти — -ію, -ієш, док. Стати чужим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. почужіти — ПОЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати чужим. Наче нема на тому возі Павла Пороші: почужів він для Зої (В. Земляк). Словник української мови у 20 томах