1. Словник української мови в 11 томах

поширшати

ПОШИ́РШАТИ, аю, аєш. Док. до ши́ршати.

Озеро змаліло, берегова габа поширшала (Л. Укр., III, 1952, 224);

Ілько вилюднів, поширшав у плечах (Панч, І, 1956, 424);

Камердинер засвітив свічки, і кабінет поширшав, зробився просторим та затишним (Кочура, Зол. грамота, 1960, 210);

// безос.

Береги все неприступні, ріка вузька. От трохи поширшало (Хотк., II, 1966, 393).

◊ На́че світ поши́ршав кому — стало легше, веселіше на душі у когось.

Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач; а він — боже! яким поглядом мене охрестив! мов королівну. Мені наче світ поширшав (Барв., Опов.., 1902, 381).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поширшати — поши́ршати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поширшати — -аю, -аєш. Док. до ширшати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поширшати — ПОШИ́РШАТИ, аю, аєш. Док. до ши́ршати. Озеро змаліло, берегова габа поширшала (Леся Українка); Ілько вилюднів, поширшав у плечах (П. Панч); Камердинер засвітив свічки, і кабінет поширшав, зробився просторим та затишним (П. Кочура); // безос. Словник української мови у 20 томах
  4. поширшати — (і (аж, на́че)) світ поши́ршав (роз’ясни́вся, попросто́рішав) кому. Хто-небудь відчув радість, полегкість через приємні події, обставини і т. ін. Я така вбога і безталанна дівчина, .. а він — Боже! Яким поглядом мене охрестив! Мов королівну. Фразеологічний словник української мови
  5. поширшати — Поши́ршати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поширшати — Поширшати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться шире. Словник української мови Грінченка